- Головна
- РІЗНЕРелігія. Міфологія. ТаємниціНаукаНайкрасивіші місця світуЗнаки. Символи. ГербиЗдоров'яСтатеві відносини. Еротика. СексКниги National GeographicГеографія. Геологія. ЕтнографіяМіста, країни, континентиЮридична літератураАстрономіяПолітика. Державний устрійСловники. Довідники. ЕнциклопедіїПрирода. ТвариниЗахопленняПутівникиВеликі подорожіРукоділляКомп'ютерні технологіїКалендарі, плакатиРізнеСкретч-карти TRAVEL MAPСкретч-постериУцінка
- Захоплення
- Фотографія
- Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор
Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор
Самовивіз у Києві - безкоштовно
Кур'єр по Києву - 75 грн.
Укрпошта - 45 грн.
Meest - 60 грн.
*Безкоштовно від 750 грн.ОплатаКартою Visa/Mastercard
Поповнення карти
Післяплата
Готівка
Безготівковий розрахунок
- Огляд
- Характеристики
- Відгуки0
Цей проект виник як результат візуального дослідження з використанням постфотографічних практик, присвяченого сучасним побутовим проявам історичних травм ХХ сторіччя, а також репрезентативним можливостям фотографії як медіума у представленні травматичних подій.
Щоразу, коли я з будь-якої причини викидаю їжу, відчуваю за це сором. Ніяких логічних підстав у цього відчуття немає — я цілком можу собі дозволити не з’їдати те, чого не хочу їсти, і цим не можна комусь допомогти або когось врятувати. Це просто залишки їжі на тарілці — та мені все одно соромно.
Це відчуття укорінене не в логіці, а, скоріше, в моїй постпам’яті (за терміном Маріанни Гірш): в дитинстві бабуся розповідала мені різні історії зі свого життя, і серед іншого траплялися теж спогади про Голодомор. І цей сором за викинуту їжу походить якраз звідти, з історій про те, як моя родина пережила цей голод.
Щоб якось це проілюструвати і розібратися в цьому відчутті, протягом двох місяців ми документували сліди всієї їжі, яку викидали. Потім з цієї документації зробили колажі з фрагментами знайдених світлин, на яких присутні елементи пейзажу.
Чому пейзаж? Бо, на відміну від слідів, що їх залишив голод в нашій (як і багатьох інших українців — нащадків тих, хто пережив Голодомор) постпам’яті, слідів у фізичному просторі не залишилось — на відміну від переважної більшості інших колективних травм, які далі існують у ландшафті як місця пам’яті.
Серія | Contemporary Ukrainian Photographers Series |
Автор | Достлєв Андрій, Достлєва Лія |
Видавництво | Родовід |
Місце видання | Київ |
Рік | 2019 |
Сторінок | 104 |
Формат, см | 21х30 |
Палітурка | м'яка обкладинка |
Папір | офсетний |
Ілюстрації | чорно-білі |
Мова | українська, англійська |
ISBN | 978-617-7482-35-1 |
Вага | 0.52 кг |
Мені досі соромно викидати їжу. Бабуся розповідала мені про Голодомор відгуки
Категорії:ФотографіяФотографуФотоальбоми
Теги:подарунок фотографу