Леопольд Левицький

Леопольд Левицький в українському мистецтві ХХ століття став однією з ключових постатей у формуванні обличчя модерної української графіки. Його особливі заслуги полягають у розвитку неілюстративної станкової гравюри. У творчому доробку численні експерименти з офортами, ліноритами, літографіями, кольоровими монотипіями. У своїй творчості він був нонконформістом, створивши велику кількість змістовних, формально цілісних естампів, якими засвідчив широту своїх суспільних і творчих інтересів та небуденний графічний талант. Власна манера письма також вирізняє живописні полотна художника. 

Майже уся творча спадщина Левицького, а це понад сім тисяч об’єктів, більшість з якої твори графіки, поповнює фондові збірки Національного музею у Львові імені А. Шептицького. Велика кількість творів зберігається у приватних колекціях. Запропонований альбом – це найповніше на сьогодні зібрання творів Леопольда Левицького, що включає графічні роботи, листівки, живопис, скульптуру, а також фотоархів мистця.