Чому я стрибаю. Внутрішній світ хлопчика з аутизмом

Автор книги «Чому я стрибаю» — 13-річний хлопчик із аутизмом. Він не говорить, мислить інакше, ніж ми, й відчуває гостріше, ніж ми. Однак Наокі Хіґасіда знайшов можливість розказати нам про світ, у якому живе він та інші люди з розладами аутичного спектра. За допомогою алфавітної сітки автор відповідає на найпоширеніші питання, які читачі хотіли б поставити таким, як він. 

У книзі «Чому я стрибаю» — 58 коротких розділів-відповідей, із яких складається цілий світ хлопчика-аутиста, зазирнути до якого він пропонує й нам.

Є люди, яких ми не розуміємо. І не тому що не хочемо, а тому що ми з ними говоримо різними мовами, сприймаємо світ на різних хвилях, відчуваємо одне одного зовсім, зовсім по-різному. 

Сучасне суспільство стає дедалі уважніше до тих, хто відрізняється від загалу. Якщо кілька десятиліть тому аутисти з офіційно визнаним діагнозом зустрічалися в середньому один раз на 10 тисяч дітей, то тепер завдяки глибшому дослідженню цього нервового порушення й ранньому діагностуванню приблизно кожна сота дитина має розлади аутичного спектра. Щоб допомогти таким дітям, а потім — і дорослим адаптуватися до світу, в якому вони почуваються чужинцями, нам варто спочатку зрозуміти, як саме вони сприймають цей світ. 

Саме це й допоможе зробити книга «Чому я стрибаю». У ній немає розлогих і нудних наукових пояснень. У ній натомість є справжні думки й емоції, які відчуває дитина з аутизмом усередині свого світу. 

«Чому я стрибаю» — відверта розповідь хлопчика, який так само старанно намагається побудувати місток спілкування, як і його батьки, вчителі, рідні. Вони знайшли спосіб, що допоміг їм порозумітися, й діляться інформацією та досвідом із читачами. Цінність цієї книги складно перебільшити — про це у своїй передмові говорить і відомий письменник Девід Мітчелл. Ця невеличка книга не забере у вас багато часу, проте натомість привідчинить двері у великий світ, де живе багато людей, яких ми не завжди спроможні зрозуміти, але прагнемо до цього.